Овес

Батьківщиною вівса вважаються Монголія і південно-східні провінції Китаю. Спочатку він рос як бур’ян, засорюючи посіви жита. Проте знаючі про його корисні кормові властивості, землероби не намагалися боротися з ним і в другому тисячолітті до н.е. почали його обробляти.

В Європі перші сліди вівса були знайдені під час розкопок поселень бронзового віку на території сучасних Швейцарії, Франції і Данії. Завдяки родючим почвам і сприятливому клімату, Україна входить до десятки світових виробників цієї культури. В нашій країні основні посіви сконцентровані в Січеславській, Полтавській, Харківській, Чернігівській, Житомирській, Волинській і Рівненській областях, загалом займаючи 310 тис. га. При цьому середня врожайність вівса в нашій країні складає 21 ц/га, а середній валовий збір - 616 тис. тонн на рік. Середні обсяги річного експорту цієї культури перевищують 390 тис. тонн.

За даними Міністерства аграрної політики і продовольства станом на кінець серпня 2018 року в Україні було зібрано 451 тис. тонн вівса з 195,2 тис. га засіяних площ при врожайності 23,1 ц/га.

Зерно вівса використовують для виробництва круп, геркулеса, толокно і замінника кави. Овес також є одним з основних компонентів дієтичного та дитячого харчування, бо дуже швидко і гарно засвоюється організмом. Голозерні вівсяні зерна пророщують, а з нелущених готують відвар. Вівсяні пластівці використовують для виготовлення каш, в мюслі та випічці. З вівса роблять морозиво і молоко. Понад 95% всього вівса, що вирощується, використовується в тваринництві в якості корма для худоби (зерна), а також сена та силоса.